На ваші запитання дає відповіді

медична сестра школи

Рекомендації МОЗ щодо Covid-19 за посиланням: https://moz.gov.ua/article/news/rekomendacii-dlja-gromadjan-schodo-koronavirusu-2019-ncov

Авітаміноз – що це?

Авітаміноз – це недостатня кількість вітамінів, необхідних організму людини для його нормального функціонування. Це може бути недостатність одного або декількох вітамінів. Навіть недостатність одного вітаміну може спричинити достатньо серйозні порушення життєдіяльності внутрішніх органів і утворення хронічних захворювань.
Як розпізнати авітаминоз? Симптомів авітамінозу дуже багато, найбільш поширені з них – це:
- сонливість, слабкість, швидка стомлюваність;
- не властива вам дратівливість, стан, близький до депресивного;
- загострення хронічних захворювань;
- шкіра стає блідою, в’ялою;
- шкіра стає сухою, починає неприємно лущитись;
- волосся стає ламке і починає випадати;
- нігті шаруються, стають слабкими.
В залежності від того, якого саме вітаміну не вистачає в організмі, можуть проявлятись інші додаткові симптоми.
Як лікувати весняний авітаминоз?
Лікувати авітаміноз достатньо просто. Однак, тут є свої аспекти, ними неможна нехтувати. Звичайний прийом «мультивітамінних» синтетичних комплексів, куплених навмання в аптеці, цілком може зашкодити. Комплекси містять кілька видів вітамінів. На перший погляд, це добре. Однак, якщо у вас не вистачає вітаміну, наприклад В, але організм має в надлишку вітамін С, прийом полівітамінного комплексу може спричинити як мінімум неприємні алергічні реакції. Надлишок того чи іншого вітаміну, як і недостатня його кількість, може також стати причиною утворення деяких захворювань. Саме тому необхідно визначити, яких саме вітамінів вам не вистачає. Тільки після цього можна починати лікування.
В залежності від ступеню авітамінозу, лікування здійснюється за допомогою прийому лікарських засобів та дієти. Дієта складається із продуктів, що вміщують достатню кількість того вітаміну, якого не вистачає. Окрім цього, харчування повинно бути повним і збалансованим – увесь спектр білків, вуглеводів, жирів.
Профілактика авітамінозу
Щоб запобігти утворенню авітамінозу весною, рекомендується протягом осені та зими уважно ставитись до свого харчування. Необхідними для вживання продуктами для всіх нас є:
каші з усіх видів круп, особливо гречка, пшоно, кукурудза та інші;
морепродукти – морська капуста, риба та інші;
вживайте якомога більше зелені;
фрукти та овочі.
Фрукти та овочі наприкінці зими і навесні краще вживати замороженими, оскільки в свіжих до весни практично не залишається вітамінів. Також джерелом необхідних мікроелементів є прості домашні заготовки – соки, сушені чи заморожені фрукти та овочі, варення, соління. Вітаміни необхідно вживати постійно. Ці корисні речовини неможливо накопичити про запас.
Ведіть здоровий спосіб життя, правильно харчуйтесь, і авітаміноз вам не загрожуватиме!

Чим небезпечні енцефалітні кліщі?

Так звані „енцефалітні кліщі" - це кліщі родини іксодових, що зустрічаються в лісі, на луках, пасовищах території України, а в останнє десятиріччя, за умов інтенсивних процесів урбанізації, перемістились в паркові зони відпочинку міст, сквери.
Кліщі є переносниками збудників вірусних, риккетсіозних, бактеріальних захворювань людей та тварин. В умовах м. Києва вони поширюють іксодовий кліщовий бореліоз серед людей, піроплазмоз серед собак; в умовах України - ще й кліщовий енцефаліт, туляремію тощо. Від хворої людини до здорової збудники цих захворювань не передаються.
Найчастіше кліщі прикріпляються до одягу людини, коли вона торкається гілок дерев, кущів, або сидить на траві. Кліщі присмоктуються до тіла людей не лише під час перебування на природі, але й через деякий час після відвідування зеленої зони, залишившись на одязі, речах. Крім того, вони можуть заноситись до житла людини з букетами квітів, собаками, іншими тваринами.
Живляться кліщі кров'ю людей та тварин. Кровоссання кліща може тривати до 12 діб, при цьому самиця збільшується в 80-150 разів, занурившись хоботком глибоко в шкіру. Нассавшись крові - відпадає самостійно та відкладає кладку яєць в грунт. Нападають і зовсім маленькі, майже прозорі німфи (статевонезріла стадія кліща), що часто для людини залишається не помітним.
Тіло кліща овально-сплющене, звужене спереду. Дорослі кліщі та німфи (статевонезріла форма) мають чотири пари кінцівок з кігтиками та спеціальними присосками. Самець кліща має спинний щиток, у самиці він розташований біля головної частини напівовалом.
Укус кліща безболісний, тому що разом зі слиною він вводить в ранку анестезуючу речовину і тільки через декілька годин виникає почуття болю.
Звичайно дорослі кліщі, що присмокталися, виявляються людиною через 2-3 дні: в цьому місці з'являється припухлість, свербіння, почервоніння. Присмоктування маленької майже прозорої німфи часто залишається для людини непомітним.
Якщо кліщ все ж таки присмоктався, необхідно звернутись до найближчого травмпункту (які є в кожному районі міста, працюють цілодобово). При відсутності такої можливості видалення проводять самостійно: слід змастити його олією (не заливати, щоб не задихнувся); повільно видаляти разом з хоботком, розхитуючи кліща з боку вбік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою; пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом, кліща спалити.
Усім особам, що підпали під напад кліща, рекомендується проводити щоденно термометрію протягом двох тижнів і слідкувати за самопочуттям. У разі появи будь-яких ознак захворювання: підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі звертатись до лікаря-інфекціоніста.
Засоби особистого захисту від кліщів прості і доступні кожній людині, яка дбає про своє здоров'я:при відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, рекомендується одягатися в світлий однотонний з довгими рукавами щільно прилягаючий до тіла одяг, щоб було легше помітити повзаючих кліщів. Голову слід покривати головним убором.
Само- та взаємоогляди необхідно проводити під час прогулянки через кожні 2 години та ще раз вдома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям.

Яким повинно бути харчування підлітків?

Підлітковий вік - дуже важливий період у житті людини. Його не дарма називає перехідним: саме в цей час відбувається перехід від дитинства до дорослого життя. Організм стрімко змінюється, і дуже важливо «допомогти» йому, щоб перебудова закінчилася успішно. Тому дуже важливо правильне харчування підлітків.
На жаль, за харчуванням підлітків батьки часто стежать менше, ніж за харчуванням дітей молодшого віку, думаючи, що їх дитина вже досить доросла і може сам про себе подбати. Але, на жаль, часто це виявляється не так. Багато підлітків замість нормальної їжі віддають перевагу перекусити - фаст-фуду, снеки.
Таку їжу, самі розумієте, корисної назвати складно. А регулярне харчування підлітків фаст-фудом призводить до зайвої ваги. І тоді дівчинки починають сидіти на дієтах, щоб скинути зайві кілограми. Але дієти в підлітковому віці протипоказані: мінливий організм потребує поживних речовинах, і якщо він їх позбавлений, починаються проблеми зі здоров'ям.
Неправильне харчування підлітків може призвести розвитку хронічних захворювань вже у юному віці та іншим сумних наслідків. Потім ваша дитина все життя буде винити себе (і вас) за загублене здоров'я, але буде вже пізно. Так яким має бути харчування підлітків?
Харчування підлітків залежить від етапу розвитку підлітка. Перший етап - це етап з 10 до 13 років. Незважаючи на те, що цей період не можна назвати «чисто підлітковим», в цей час організм вже починає активно рости, тому варто звернути особливу увагу на раціон. Для нормального росту організму потрібний кальцій, його недолік в цьому віці чреватий захворюваннями опорно-рухового апарату. Тому в раціоні підлітка обов'язково повинні бути присутніми молочні продукти. А для нормального розвитку м'язів необхідний тваринний білок, так що дитина повинна їсти м'ясо.
У 14-16 років починається активне формування залоз внутрішньої секреції і гормональна перебудова. Часто це призводить до появи вугрової висипки - акне. Посилює становище активне вживання жирної їжі, тому харчування підлітків не повинно містити багато жирів. Але зовсім виключати жири не варто! У раціоні повинні бути «корисні» жири - рослинні олії, скажімо, або жирна риба. А ось вживання жирної смаженої їжі і тваринних жирів потрібно скоротити.
У віці 17-18 років організм підлітка вже практично завершує «перехід до дорослої стадії», але на харчування підлітків у цьому віці все ще потрібно звертати особливу увагу. У цьому віці підліток, можливо, захоче поекспериментувати зі своїм харчуванням - скажімо, стати вегетаріанцем. Але для такої радикальної зміни раціону час ще не прийшов. Те ж стосується і жорстких дієт.
Правильне харчування підлітків має бути регулярним і збалансованим. Деякі підлітки нехтують сніданком, а то й обідом, наїдаючись ввечері за цілий день. Так робити категорично не можна! Обов'язково потрібні сніданок (25% денного раціону), обід (35-40%), полуденок (15%) і легка вечеря (20-25%). Бажано, щоб на сніданок і обід підліток їв гарячі блюдо, в обід потрібно обов'язково давати йому суп.
Оскільки для інтенсивного росту організму потрібно багато енергії, харчування підлітків повинно включати джерела складних вуглеводів - це в першу чергу злаки, крупи, макаронні вироби з пшениці твердих сортів. Для нормального розвитку м'язів, м'яких тканин і внутрішніх органів потрібен білок, в першу чергу тваринний (м'ясо, птиця, риба).
Жири в раціоні теж повинні бути обов'язково, але краще віддавати перевагу рослинним жирам - рослинним маслам і різним горіхів. Ще раціон підлітка обов'язково повинен включати молоко і кисломолочні продукти - там є кальцій, фосфор і вітамін D. Корисно включити в раціон бобові.
Також для нормального функціонування організму потрібна рослинна клітковина (вона є в овочах і фруктах). Овочі та фрукти - це ще й джерело вітамінів, в холодну пору року їх недолік можна компенсувати полівітамінними комплексами.
Потрібно скоротити споживання простих вуглеводів (в першу чергу це солодощі), різних снеків і їжі з фаст-фуду, солодких газованих напоїв, тугоплавких тваринних жирів. Їжу краще не смажити, а варити, тушкувати, запікати, готувати на пару.
Правильне харчування підлітків - це запорука їхнього здоров'я в майбутньому. Якщо ж у підлітка спостерігаються проблеми з вагою, не треба садити його на дієту або загодовувати. У цьому випадку потрібно обов'язково порадитися з лікарем, який скаже, що робити.

Які особливості медичного огляду школярів?

Для удосконалення медичного забезпечення в загальноосвітніх навчальних закладах і залучення батьків до процесу формування здоров’я дитини МОЗ України видано наказ від 16.08.2010 р. № 682 «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів», яким регламентуються схема періодичності обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів загальноосвітніх навчальних закладів та форма довідки для учнів про результати такого огляду.
Щорічно обов’язкові медичні профілактичні огляди учнів загальноосвітніх навчальних закладів проводяться медичними працівниками у присутності батьків або інших законних представників у лікувально-профілактичних закладах, де існує необхідне медичне діагностичне обладнання, за місцем спостереження дітей протягом календарного року. У результаті обстеження учням видається довідка затвердженої форми (№ 086-1/о) для подання в навчальний заклад.
Також під час оглядів за згодою одного із батьків або особи, що їх замінює, учням можуть провести вакцинацію згідно з Календарем профілактичних щеплень і у разі, якщо такі щеплення не були раніше проведені. Такі щеплення проводяться після огляду лікарем, медичним працівником у медичному кабінеті загальноосвітнього навчального закладу або в територіальному лікувально-профілактичному закладі відповідно до чинних нормативів.
Протягом останніх 2 років змінено порядок проведення та спільним рішенням МОЗ та Міністерством освіти і науки України вироблено такі підходи до профілактичних оглядів школярів. Діти усіх вікових категорій, крім 5–6-річних, що вступають до 1-го класу, мають змогу пройти обов’язкове медичне обстеження до 1 вересня поточного року — за бажанням батьків або осіб, що їх замінюють, на базі лікувально-профілактичного закладу; після 1 вересня — на базі загальноосвітнього навчального закладу у присутності батьків, або за наявності письмової згоди на його проведення та з дотриманням норм конфіденційності щодо стану здоров’я дитини, її діагнозу. 5–6-річні діти, які вступають до 1-го класу, проходять медичне профілактичне обстеження лише в присутності батьків та на базі лікувально-профілактичного закладу.
Другою особливістю є те, що з 2012 р. впроваджено компоненту щодо раннього виявлення факторів ризику вживання алкоголю, наркотиків і тютюну, яка полягає у проведенні добровільного анкетування батьків або осіб, які їх замінюють, а з 14-річного віку — і дітей. Третьою особливістю проходження профілактичних медичних оглядів у цьому році є те, що всі регіони України у рамках експерименту за місцем проведення медичних оглядів поділено на дві групи. Так, у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Донецькій, Львівській, Рівненській, Чернівецькій, Тернопільській, Черкаській, Хмельницькій областях та місті Києві медичні огляди проводитимуться у лікувально-профілактичних закладах, а в інших адміністративно-територіальних одиницях — у загальноосвітніх навчальних закладах. МОЗ України наполегливо рекомендувало регіонам, у яких наявні віддалені сільські місцевості, у переважній більшості гірські, де доїзд до закладів охорони здоров’я утруднений, і регіонам, де є велика кількість соціально неблагополучних сімей, проводити медичні огляди саме в школах за допомогою виїзних мобільних бригад, що дозволить наблизити медичну допомогу для дитини та зробити проведення медичних оглядів зручнішим для дітей та батьків.
До основних завдань обов’язкових щорічних медичних оглядів належать насамперед визначення змін у стані здоров’я протягом навчального року та можливість компенсаторного відновлення дитячого організму після фізичного навантаження за допомогою проби Руф’є. Зазначено, що проба Руф’є проводиться не лише під час щорічного профілактичного огляду, а також обов’ язкова після одужання дитини після гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) та інших захворювань. Дитина, що тільки-но переболіла, не може бути допущеною до уроків фізкультури без проведення проби Руф’є.

Під час щорічного профілактичного огляду додається щорічне інформування батьків, а потім і дітей, щодо раннього виявлення факторів ризику вживання алкоголю, тютюну і наркотиків для кожної вікової групи. З цією метою для кожної вікової групи розроблені різні анкети із різним набором запитань. Термін дійсності довідки учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду (форма № 086-1/о) становить 1 рік. Тобто якщо дитина пройшла профілактичний огляд, наприклад 1 березня, то довідка дійсна до 1 березня наступного року, проте за бажанням батьків повторний медичний огляд можна здійснити до 1 вересня поточного року. МОЗ України наполегливо рекомендує батькам бути присутніми під час таких оглядів, адже інформація про стан здоров’я дитини та рекомендації щодо його покращання, почуті батьками безпосередньо від лікаря, допоможуть зняти цілу низку запитань у процесі їх виконання. Проте якщо батьки не можуть за якихось обставин бути присутніми при медичному огляді, вони можуть дати інформовану згоду на проведення такого огляду.

ПОЛІЄМЕЛІТ

Поліомієлі́т (від дав.-гр. πολιός — сірий, дав.-гр. µυελός — мозок і лат. itis — запалення; застаріле — дитячий спинномозковий параліч) — гостре інфекційне захворювання, яке спричинює поліовірус. Хвороба здатна перебігати з ураженням ЦНС, з виникненням парезів і паралічів, іноді закінчуватися смертю захворілого.

Вірус поліомієліту поширюється від людини до людини через фекалії та слину, особливо через заражену їжу та воду. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п'яти років. Поліомієліт невиліковний, але його поширенню можна запобігти шляхом вакцинації. Вакцину від поліомієліту вводять декілька разів, і вона захищає дитину на все життя.

ВООЗ відносить поліомієліт, який спричинює дикий вірус, до тих інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть становити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я. Через це цю хворобу відносять до таких, що їх регулюють сучасні Міжнародні медико-санітарні правила 2005 року

• Станом на 1 вересня 2015 року в Україні зафіксовано два випадки поліомієліту, породженого дериватним штамом вакцинасоційованого поліовірусу I типу. Захворіли двоє дітей віком 4 роки та 10 місяців. Початок паралічів в них сталися 30 червня та 7 липня 2015 року відповідно. Обидва випадки трапилися у Закарпатській області. Обидві дитини не були до того вакциновані від поліомієліту. Україна на сьогодні сертифікована як звільнена від циркуляції дикого поліовірусу, але входить до тих територій, де циркуляція дикого поліовірусу може бути поновлена. Слід зазначити, що в Україні є низьке охоплення вакцинацією — у 2014 році тільки 50% дітей були повністю вакциновані від поліомієліту. На сьогодні продовжується обговорення з національними органами охорони здоров'я, щоб спланувати і здійснити термінову відповідь на цей спалах. Спалах відповідає міжнародно-визнаним стандартам, прийнятими Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я в травні 2015 року, і вимагає у осередку мінімум трьох великомасштабних додаткових заходів з імунізації з застосуванням пероральної вакцини проти поліомієліту, що треба розпочати протягом двох тижнів після підтвердження спалаху і має за мету охоплення вакцинацією 2 млн дітей у віці до п'яти років. У багатьох країнах світу, які ВООЗ сертифікувала як звільнені від такої циркуляції, виникають поодинокі випадки, зумовлені вакцинасоційованим вірусом, у тих дітей, які не були піддані до цього вакцинації^[16]. В минулі роки на теренах України щорічно відбувалось від 3 до 7 випадків поліомієліту, спричиненого вакцинасоційованим поліовірусом.

Незрозумілішим є те, що згідно настанов ВООЗ спалахом вважають виникнення мінімум двох випадків, які пов'язані між собою. А тут випадки не пов'язані. Вірусологічні дослідження проведені у сертифікованій стосовно поліомієліту вірусологічній лабораторії у Москві, а не в Лондоні чи інших країнах ЄС. І згідно клініки поліомієліту усі захворілі з паралічами не мають в подальшому одужання. А двоє захворілих дітей повністю відновились від паралічів. З квітня 2016 року ВООЗ планує відмовитися від тієї вакцини, що зараз пропонують Україні. Все це викликає сумнів у адекватності визнання епідемії в нашій країні і доцільності проведення такої вакцинації, тим більше, що вакцина, яка містить ослаблені живі віруси, була з незрозумілим причин після розморозки знову заморожена, що взагалі не допускається згідно фармакологічних інструкцій.

Джерело інфекції — людина (хвора або носій, що переносить зараження безсимптомно); збудник виділяється через рот (декілька діб), а потім із випорожненнями (декілька тижнів, а іноді й місяців). Зараження може відбутися повітряно-крапельним шляхом, але частіше — при потраплянні до рота активного вірусу (через забруднені руки, їжу). Механічним переносчиком вірусу можуть бути мухи.

Захворюваність поліомієлітом переважає у літньо-осінні місяці. Частіше хворіють діти від 6 місяців до 5 років. Більшість захворювань пов'язано з вірусом типу I.

Ідентифікація збудника поліомієліту має особливе значення, оскільки численні ентеровіруси й герпесвіруси здатні викликати схожі наслідки. Матеріали для досліджень — кров і спинномозкова рідина.

Виділення збудника поліомієліту проводять в первинних культурах тканини (ембріони) або культурах клітин HeLa, Нер-2, СОЦ та ін. Ідентифікацію поліовірусів здійснюють за цитопатичним ефектом і в РН з типовою аптчсивороткою.

Вірусоспецифічні AT щодо поліомієліту визначають у сироватці та СМР; виявлення високих титрів IgM вказує на наявність інфекції.

Перенесене захворювання залишає після себе стійкий, типоспецифічний імунітет.

Лікування

Постільний режим, знеболюючі та заспокійливі засоби, теплові процедури. Застосування симптоматичних засобів. Хворі підлягають обов'язковій госпіталізації. При паралітичних формах, коли розвиток паралічів закінчено (4-6 тижнів захворювання), проводять комплексне відновне (лікарський, фізіотерапевтичне і ортопедичне) лікування, надалі — періодичне санаторно-курортне лікування. При порушеннях дихання — лікувальні заходи, спрямовані на його відновлення, включаючи методи реанімації. В осередку захворювання проводиться дезінфекція.

Профілактика

На фото зображена дитина, якій проводиться вакцинація проти вірусу поліомієліту

Головну роль у профілактиці поліомієліту відіграє вакцинація. Специфічна профілактика поліомієліту здійснюється за допомогою вакцин Солка і Себіна. Крім вакцинації, ВООЗ в 1988 році дала такі рекомендації з профілактики:

• Домогтися широкого охоплення вакцинацією немовлят, для того щоб скоротити кількість сприйнятливих до поліомієліту дітей;
• Заснувати два загальнонаціональні дні для імунізації дітей молодше 5 років;
• Організувати кампанії з імунізації вдома;
• Організувати систему нагляду за епідеміологією поліомієліту в різних країнах.

За критеріями ВООЗ для вакцинасоційованого поліомієліту характерно:

• початок захворювання не раніше 4-х і не пізніше 30-х діб після вакцинації пероральною живою вакциною;

• для тих, що контактували з вакцинованим — початок захворювання до 60-х діб;

• розвиток асиметричних, переважно проксимальних млявих парезів та / або паралічів без порушення чутливості з ранніми атрофіями в перші 3 доби хвороби;

• стійкі залишкові явища через 2 місяці;

• відсутність прогредієнтності захворювання;

• антигенна подібність виділеного вірусу з вакцинним;

• чотириразове наростання титру антитіл. Ступінь ризику оцінена комітетом ВООЗ для реципієнтів вакцини в показниках 0,087-2,288, для тих, що контактували з вакцинованими — 0,135-0,645 на 1 млн щеплених. За висновком спеціального комітету ВООЗ з поліомієліту, вакцина Себіна є найбезпечнішою з усіх застосовуваних у даний час.

Встановлено, що у пацієнтів з вакцинасоційованим поліомієлітом зазвичай виявляють імунодефіцитні стани. Виділення вакцинного штаму вірусу у них відбувається довгостроково, більше півроку, тоді як у здорових осіб цей процес триває до 2-3 місяців.

При підозрі на вакцинасоційовані випадки гострого поліомієліту обов'язково слід проводити диференційну діагностику з поліоміелітоподобнимі захворюваннями, які спричинюють ентеровіруси Коксакі та ЕСНО.

Коментарi